Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА (доповідач), Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Оксани МАРГИТИЧ,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Ореста БУЛЬБИ,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Маргитич Оксани Іванівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою, другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання.
Згідно з пунктами 1.3‒1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Маргитич Оксана Іванівна, дата народження – _______________ року, громадянка України.
У 2001 році Маргитич О.І. закінчила Ужгородський національний університет, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста АК № 16274081 від 02 липня 2001 року).
Наукового ступеня та вченого кандилат звання не має.
Свою професійну діяльність розпочала у 1993 році на посаді секретаря судового засідання Мукачівського міського народного суду, у 2001–2002 роках працювала консультантом у Мукачівському міському суді, а з 2002 до 2007 року була помічником судді Мукачівського міськрайонного суду.
Указом Президента України від 12 січня 2007 року № 11/2007 Маргитич О.І. призначено на посаду судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області строком на п’ять років.
Присягу судді складено 19 лютого 2007 року.
Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2012 року № 4323-VI Маргитич О.І. обрано на посаду судді безстроково.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася Маргитич О.І. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Маргитич О.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Маргитич О.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Маргитич О.І. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Маргитич О.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Закарпатського апеляційного суду в межах Конкурсу. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 19 травня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Мельника Р.І.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
За результатами спеціальної перевірки Маргитич О.І. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 31 липня 2025 року № 21.2-392/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Маргитич О.І. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 01 жовтня 2025 року надала Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Маргитич О.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
На спростування висновку ГРД кандидатом Маргитич О.І. надані пояснення.
Комісією у складі колегії № 4 проведено 23 жовтня 2025 року співбесіду із кандидатом Маргитич О.І., досліджено матеріали досьє, зокрема рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії від 23 жовтня 2025 № 522/ас-25 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Маргитич О.І. набрала 745,31 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання кандидата на посаду судді на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Маргитич О.І. набрала 353,30 бала; за критерієм особистої компетентності – 45,00 балів, за критерієм соціальної компетентності – 47,01 бала, за критерієм доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Маргитич О.І. набрала 745,31 бала, що становить більше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 29 вересня 2025 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Маргитич О.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
На думку ГРД, підстави для висновку такі: кандидат без поважних причин допускав судову тяганину, що призвело до порушення розумних строків розгляду справи, внаслідок чого справу було закрито у зв’язку із закінченням строків, порушники уникнули покарання тощо; кандидат не надав достовірної інформації в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний; суддя ухвалила судове рішення що призвело до суспільного резонансу; суддя під час навчання ухвалював судові рішення.
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 24 листопада 2025 року.
Під час співбесіди суддя Маргитич О.І. надала пояснення стосовно обставин, викладених у висновку ГРД, аналогічні поясненням, наданим під час співбесіди з Комісією у складі колегії.
Зокрема, у висновку ГРД посилається на те, що суддя Маргитич О.І. без поважних причин допускала судову тяганину, що призводило до порушення розумних строків розгляду справ, внаслідок чого провадження закривалися у зв’язку із закінченням строків, а порушники уникали покарання. На підтвердження цього, ГРД зазначає конкретні справи, що перебували у провадженні судді.
Стосовно наведеного суддя пояснила, що такі порушення сталися з об’єктивних причин. У період з 2017 до 2021 рік до її провадження було передано 2191 справу про адміністративні правопорушення. Своєю чергою ГРД покликається на 14 справ, розглянутих із порушенням строків, що становить менше 1 % із усіх розглянутих справ за цей період.
Суддя зазначила, що під час розгляду справ нею дійсно приймались рішення щодо повернення матеріалів для виконання вимог статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Такі рішення приймалися з урахуванням позиції, викладеної в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Здебільшого такі рішення прийняті в межах строку, визначеного статтею 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після повернення матеріалів остаточне рішення ухвалювалося у найкоротший термін. Основними причинами відкладення розгляду справ стали: неявка осіб, стосовно яких складено протокол про адміністративне правопорушення, відсутність інформації про вручення повістки, клопотання про відкладення у зв’язку зі станом здоров’я, клопотання про виклик свідків, клопотання про відкладення у зв’язку з укладенням угоди з адвокатом та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду, інформацію, викладену у висновку ГРД, письмові пояснення Маргитич О.І., підтримані в засіданні, надані нею документи на спростування обставин та інформації, викладених у висновку ГРД, Комісія у пленарному складі виходить з такого.
Проаналізувавши судові рішення в адміністративних справах, наведених у висновку ГРД, та статистичні дані про результати розгляду таких справ у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області, Комісія дійшла обґрунтованого висновку, що ухвалення судових рішень про закриття проваджень зумовлено насамперед короткими строками розгляду справ дослідженої категорії та необхідністю вчинення процесуальних дій для забезпечення прав особи, яка притягується до відповідальності. Водночас Комісією не виявлено інших обставин, які давали б підстави для обґрунтованого сумніву в тому, що суддя Маргитич О.І. при розгляді таких справ допустила судову тяганину та свавільне зволікання з їх розглядом.
Стосовно достовірності інформації зазначеної в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддя пояснила таке.
29 серпня 2013 року її чоловік придбав квартиру в місті Києві загальною площею 51,2 кв.м, вартістю 435 946,00 грн, що відповідає договору купівлі-продажу квартири. Стан квартири відповідає дійсній вартості, придбана вона на вторинному ринку, без ремонту та належних умов.
20 серпня 2020 року (у висновку ГРД помилково зазначена дата 29 серпня 2013 року) чоловік судді набув право власності на квартиру в місті Ужгороді площею 48,6 кв.м., вартістю 429 059,00 грн. Цю квартиру придбано з урахуванням попереднього договору на етапі будівництва, укладеного з ТОВ «Агросадівник» у 2019 році, про що зазначено в Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік у розділі «Об’єкти незавершеного будівництва». Стан квартири відповідає реальній вартості, оскільки на момент придбання в ній не було проведено ремонтних робіт (оздоблення стін, підлоги, відсутнє опалення, санвузли тощо)
31 жовтня 2020 року син судді набув право власності на квартиру в місті Ужгороді площею 74,9 кв.м, вартістю 660 904,00 грн. Право власності на квартиру набуто з урахуванням договору про спільну діяльність товариства та заяви про розподіл часток № 1536-1564 від 22 жовтня 2020 року (сертифікат ДАБІ, серія та номер: ____________). Стан квартири відповідає реальній вартості, оскільки на момент придбання в ній не було проведено ремонтних робіт (оздоблення стін, підлоги, відсутнє опалення, санвузли тощо).
Суддя зазначила, що квартири, на які набули права власності її чоловік та син у 2020 році, придбані на початку забудови мікрорайонів, тому припускає, що ціни могли бути дещо нижчими від загальних ринкових. Рішення щодо придбання майна та визначення його вартості, яку суддя вважає достовірною та підтвердженою відповідними документами, були прийняті виключно членами її родини.
Окрім того, у висновку ГРД, посилаючись на допис Громадської організації «Центру протидії корупції», зазначила, що Маргитич О.І. ухвалила судове рішення, яким виправдала начальника одного з відділів Управління СБУ в Закарпатській області – ОСОБА_1, який, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння під час затримання, завдав тілесних ушкоджень патрульній. Указане рішення призвело до суспільного резонансу, про цей випадок репортаж знімали й журналісти «Секретних матеріалів».
02 липня 2024 року Львівський апеляційний суд скасував вирок та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на хибні висновки суду.
На думку ГРД, подібні обставини закономірно викликають застереження щодо сумлінності та неупередженості судді, що має значення для оцінки її доброчесності.
Стосовно цього суддя Маргитич О.І. пояснила, що дійсно нею розглянуто кримінальне провадження, у якому ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків.
На думку судді, засоби масової інформації висвітлили подію таким чином, що обвинувачений у цьому кримінальному провадженні перебував у стані алкогольного сп’яніння. Натомість матеріали кримінального провадження не містили жодного доказу, який би вказував на такий факт. Окрім того, обвинувачений на той час вже не працював в органах СБУ.
Суддя зауважила, що у вироку зазначила, що працівниками поліції не попереджено обвинуваченого про намір своїх дій, крім того, стороною обвинувачення не надано суду жодного належного доказу на підтвердження факту затримання обвинуваченого в порядку статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення або статті 208 Кримінально-процесуального кодексу України, проте обвинувачений більше ніж дві години перебував у кайданках. Ухвалюючи вирок про відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, суддя враховувала позицію, викладену в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 444/2115/17 (провадження № 51-831Ікм18) https://reyestr.courl.gov.ua/Review/93014930. Указаний вирок був залишений без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду, однак касаційним судом скасовано ухвалу апеляційної інстанції, справу передано на розгляд до Львівського апеляційного суду, який скасував вирок суду першої інстанції. Надалі ухвалою Мукачівського міськрайонного суду обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, обвинувачений вину не визнав.
За результатами дослідження письмових пояснень кандидата та пояснень, наданих під час співбесіди, стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД, Комісія зауважує, що, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях (постанови від 21 липня 2025 року у справі № 990/171/24, від 26 червня 2025 року у справі № 990/151/24, від 04 вересня 2025 року у справі № 990/221/24), критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
У Великій хартії суддів (Основоположних принципах) зазначається, що місія суддів полягає у гарантуванні верховенства права та в забезпеченні неупередженого, справедливого, чесного та ефективного застосування права. Місія судді вимагає бездоганної репутації, глибокої моральної стійкості та відчуття високого духу справедливості, спрямованого на втілення в життя принципу верховенства права.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), передбачалося, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
У пунктах 128 - 130 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року (заява № 29369/10) щодо авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, належать до сфери суспільного інтересу. У зв’язку з цим слід брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків. Тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. справи: «Прагер і Обершлік проти Австрії», № 15974/90, 26 квітня 1995 року, пункт 34; «Карпетас проти Греції», № 6086/10, 30 жовтня 2012 року, пункт 68; «Ді Джованні проти Італії», № 51160/06, 09 липня 2013 року, пункт 71).
Аналізуючи наведені у висновку ГРД обставини та пояснення судді, Комісія наголошує на відсутності повноважень на перегляд судових рішень, надання оцінки порушенням, встановленим судом апеляційної інстанції, оскільки Комісія не є судом вищої інстанції. У цьому випадку Комісія здійснює іншу процедуру – визначення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності відповідно до Єдиних показників.
З огляду на те, що за результатами розгляду зазначеного вище кримінального провадження жодною судовою інстанцією не ухвалювалися рішення, якими б була встановлена вина обвинуваченого, у Комісії відсутні підстави ставити під сумнів дотримання суддею принципів сумлінності та неупередженості під час ухвалення рішення у цій справі.
Дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані під час співбесіди з кандидатом, Комісія у пленарному складі зазначає, що висновок ГРД не містить фактів, які б свідчили про порушення кандидатом Маргитич О.І. критеріїв професійної етики та доброчесності, й погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії від 23 жовтня 2025 року № 522/ас-25 щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України дванадцятьма голосами «ЗА» та трьома – «ПРОТИ»
вирішила:
визнати Маргитич Оксану Іванівну такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК «ЗА»
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС «ЗА»
Людмила ВОЛКОВА «ЗА»
Віталій ГАЦЕЛЮК «ЗА»
Ярослав ДУХ «ПРОТИ»
Роман КИДИСЮК «ЗА»
Надія КОБЕЦЬКА «ЗА»
Олег КОЛІУШ «ЗА»
Ігор КУШНІР «ПРОТИ»
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН «ЗА»
Роман САБОДАШ «ПРОТИ»
Руслан СИДОРОВИЧ «ЗА»
Галина ШЕВЧУК «ЗА»
